Тетяна Чорновол: Держава купуватиме НІЩО за мільярди доларів
Навесні за державний кошт почнеться закупівля НІЧОГО вартістю приблизно $2 млрд. Це не жарт, а закон наголосований монобільшістю. У приватного бізнесу держава купуватиме послугу "утримання від виробництва електроенергії". Оплачуватиметься це за "зеленим тарифом" (в середньому 5 грн за один кіловат-годин не генерації). Це може стати найзухвалішою схемою, порівняно з якою "дорожнє крадівництво" – дитяче белькотіння.
Найгірше, що для цього є реальні підстави. Причина цього – вибуховий приріст потужностей сонячних електростанцій за останні два роки. Зараз офіційні потужності зеленої енергетики доганяють атомні, а левова частина ВЕС- сонячні. Отож, в ясний день енергія сонця "не влазить" в енергосистему. А державі поставлене завдання впихнути, бо "зелені" пролобіювали в законі заборону на обмеження їх генерації. Отож, минулого теплого сезону довелося пачками відключали атомні енергоблоки, щоб звільнити місце "зеленці".
Але від цього у "зеленого бізнесу" виникли... труднощі. Адже варто було частці дешевої генерації атомки зменшитися, і в енергоринку відразу не стало коштів, щоб виплачувати "зелений тариф". Отож, "зелені" пролобіювали наступний крок: щоб не відключати атомні енергоблоки, держава в сонячний день буде у них купувати послугу відмови від генерації за тим самим "зеленим тарифом".
Я зараз стримую свої емоції і не буду писати, як я до всього цього ставлюся. Як, зрештою, можна ставитися до розвалу енергосистеми країни і до абсурдних заходів порятунку, в основі яких лежать не державні інтереси, а захист однієї галузі приватного бізнесу?...
Я хочу зараз підняти інше питання – корупційних ризиків і превентивних заходів.
Відповідні правки до 68 статті закону "Про ринок електричної енергії", яка була проголосована 21 липня минулого року, купівля НІЩО в законі називається купівлею "послуги зі зменшення навантаження виробником". Далі в цьому законі читаємо, що держава "платить за утримання від виробництва електричної енергії" за "зеленим" тарифом згідно затвердженої регулятором методики. Вона була затверджена 11 листопада, і головна її родзинка – обсяг "відмови від генерації" приватний виробник розраховує САМ, а потім його розрахунки перевіряє чиновник.
Отже, у торгівлі НІЧИМ є високі ризики. Теоретично можна змахлювати і один і той же об'єм "зеленої" електроенергії продати державі, як відмову від генерації, як власне генерацію, а насправді пустити її на майнінг криптовалюти... а чиновнику дати хабар.
Підстави думати про найгірше виникають тому, що розрахунки "відмови від генерації" базуватимуться на потужностях. І мені здається, що дуже актуальним є встановлення реальних потужностей "зеленого" бізнесу. Адже факти свідчать, що потужність гігантська – довелося ж минулого року заради "зеленого бізнесу" відключати атомні енергоблоки. Однак, офіційні дані ще вищі – згідно них потужність СЕС на кінець 2020 року становила більше 6 ГВт. Уявіть собі, це більше, ніж потужність семи енергоблоків Південноукраїнської та Рівненської АЕС разом узятих...
Я провела один невеликий експеримент щодо встановлення реальної потужності СЕС. Відшукала на картах погоди літній ясний день на всій території України в кінці літа. Ним виявилося 29 серпня.
А тепер, увага! На графіках "Укренерго" "зелена генерація" показала в цей день на піку сонячної активності потужність – 3, 365 ГВт. "Укренерго" на своєму сайті вказало, що в цей день була рекордна генерація саме сонячних ВЕС – 3,1 ГВт, вітру було мало.
А ще на сайті "Укренерго" було зазначено, що "зелених" в цей день не обмежували. Аварійне обмеження, коли енергосистема не могла вмістити енергію сонця, була в попередній день. Тоді "Укренерго" примусило "зелених" виробників відключити виробничі потужності 300 МВт.
Отож, готуючись до 29-того серпня, коли згідно прогнозу погоди мусив бути тотально сонячний день, "Укренерго", щоб прийняти в систему рекордний об'єм сонячної зеленої генерації, підготувалося. В 0.00 була дана команда на відключення цілого енергоблоку АЕС, а далі команда на нічне осушення державних ГАЕС, щоб в пік генерації сонця направити зайву енергію "зелених" на закачку всіх водосховищ країни.
Не буду тут розписувати, наскільки такі кроки балансування невигідні для держави і збільшують собівартість електроенергії. Зупинюся на іншому: в цей день було прийнято все "сонце" без лишку. Тому цей день демонструє реальну потужність наших сонячних СЕС.
Отож, результат мого експерименту – питання: куди пропала половина потужностей СЕС?
Адже, офіційно в експлуатації в серпні були потужності майже на 6 ГВт, а максимально генерували вони на 3 ГВт.
Серпневі мухи розліталися над сонячними панелями чи пилом їх притрусило? Насправді немає таких факторів, які були би здатні з'їсти половину потужностей. Якщо атомна генерація в країні має офіційну потужність 13,8 Гвт, то в окремі холодні дні зими за минулої влади (коли атомка ще не була зламана) вона чесно показувала роботу на потужності 12000 Гвт.
А що ж тоді відбувається з потужностями СЕС?
Очевидно, мій експеримент показав корупцію. Очевидно, в офіційних даних були перебільшені потужності. Навіщо? Певно тому, що до 1 січня 2020 року був більший "зелений тариф" і бізнесу було цікаво отримати "зелений тариф" на більшу потужність, а потім тихенько добудуватися.
Бізнес, щоб отримати "зелений тариф", повинен надати документ з ДАБІ про готовність до експлуатації, в якій вказана потужність, фото, що станція є в наявності, потім НКРЕКП може приїхати з перевіркою. Але мій експеримент показує, що не зважаючи на всі заходи контролю дані не сходяться...
Тим паче, що і відповідні кримінальні справи мали місце. Зокрема, НАБУ донедавна розслідувало махінації власників великого сонячного бізнесу "регіоналів" Репкіна та Божка. Вони починали ще в часи Януковича разом з Клюєвим. Їх підприємство "Токмак солар енержи" ввело в експлуатацію в грудні 2012 року чималу сонячну електростанцію потужністю 6 МВТ, хоча насправді ці потужності в реалі з'явилися згодом – влітку 2013 року. А все тому, що "зелений тариф" в 2012 року був 46 євроцентів, а в 2013 впав до 34 євроцента. От і будуватися спочатку на папері, а вже потім в полі.
Черговий поріг зниження "зеленого тарифу" Україна проходила рік тому – 1 січня 2020 року. І за місяць, що передував цьому, в країні просто вибухово виникла величезна потужність СЕС. В той час міністерство палива в уряді Гончарука очолив головний лобіст "зеленої енергетики" Олексій Оржель – керівник Української асоціації відновлювальної енергетики, яку в часи Януковича створив Льовочкін. Зверніть увагу, як відпрацював "зелений" лобіст: потужності СЕС за час його керування міністерством зросли вдвічі (додалося аж 2.5 ГВт).
Як я вже писала, левова частина цього приросту припала на один місяць -грудень 2019 року. З одного боку це пояснюється тим, що це був фінал забігу за "зеленим тарифом" рівня 2019 року. З іншого боку, активність саме останнього місяця не природньо висока порівняно з попередніми.
І що цікаво, левова частина "щасливих" отримувачів високого зеленого тарифу в часи Гончарука/Оржеля або були членами асоціації Оржеля або стали її членами.
Якщо спочатку створюється "вузьке горлечко", а потім відкривається "шлюз" – це зазвичай свідчить про системну корупцію. В таких умовах чи існував реальний контроль наявності потужностей під час видачі "зеленого тарифу"? Якщо потужності надувалися на папері, чи з'явилися вони в реалі? Це все важливо, щоб зрозуміти, чи високі ризики того, що неіснуючі потужності будуть продавати державі відмову від генерації. Одним словом: тут купа роботи для НАБУ...
Звісно, ця стаття піднімає більше питань, ніж дає відповідей. Але вона не про дрібниці. Якщо не з'ясувати справжню потужність "зелених", вартість НІЧОГО для держави може коштувати 2 млрд. доларів в рік (це я розрахувала на основі того, що половина нині наявних офіційних потужностей СЕС в сонячні дні теплої пори року не буде вміщуватися в енергосиситему).
А ще, зауважу, що вся ГЕНЕРАЦІЯ "Енергоатому" в цьому році нам коштувала дешевше – 45 млрд. грн. Це якийсь злий жарт, коли 80 млрд Квт/годин річної генерації атомки і 8 млрд. Квт/годин річної відмови від генерації "зелених" буде коштувати суспільству однаково. А ще таку саму суму, як мінімум, держава заплатить "зеленим" за ту генерацію, що влізла в систему. (Останнє розраховано на основі цьогорічних даних, коли держава за "зеленим тарифом" заплатила 25 млрд. грн, ще 23 млрд. грн. видала "зеленим" облігаціями (грошей з енергоринку більше нашкребти не вдалося).
А тепер уявляєте, які тарифи для населення може потягнути вся ця калькуляція в наступному році. Чи будемо латати діри дешевим імпортом з Росії? Повірте, це ще гірший варіант, бо за це ми заплатимо державністю.
Взагалі, всю цю ситуацію можна назвати пасткою, в яку потрапила держава.
Бо найгірше в цій ситуації – вибір між злом і злом. І чесно кажучи, якщо вибирати чи відключити атомні енергоблоки, чи то злити в унітаз енергію, вироблену сонцем і оплачену за найдорожчим в Європі "зеленим тарифом", то всім (і державі, і споживачам) фінансово вигідне – друге. Так, не дивуйтесь, бо енергоблок АЕС генерує і вдень, і вночі, і взимку, і влітку... При однакових потужностях "атомки" і СЕС, об'єм річної генерації відрізняється в п'ять разів, а вартість в 10 (зрозуміло, що все на користь "атомки").
Отже, вбивати "Енергоатом", це як вбивати дійну корову, заради того, щоб звільнити місце біля стойла для... кози.
Але є ще один варіант – не вибирати між злом і злом.
Прийшов час нарешті усвідомити, що галузь "альтернативної енергетики" – це не об'єкт поклоніння. Це просто бізнес. Такий же бізнес, як скотобійні, чи азартні ігри, заточений, як кожний просто бізнес, на отримання прибутків.
І заради надприбутків цього окремо взятого "просто бізнесу" українці не повинні жертвувати своїми коштами, а тим паче Україна не повинна стати залежною від Росії в енергетиці.
Прийшов час збалансувати зруйнований енергобаланс. Не в інтересах "альтернативної енергетики", як це робив уряд Оржеля і Шмигаля, а в державних інтересах України. Треба змінювати правила для "зеленої генерації", як би вони там не волали про "захист іноземних інвесторів". Чим швидше ми це зробимо, тим менше нам це буде коштувати (мова йде не лише про фінанси, а також про держбезпеку).
Бог навіть з тим найвищим в Європі "зеленим тарифом" – хай буде. Головне – інтереси енергобалансу. Потрібно у відповідному законі привілеї для "зеленого бізнесу" замінити привілеями для державних АЕС.
Профіцит енергії в сонячний день? Спочатку оператор енергосистеми мусить дати команду на відключення маневрових потужностей теплової енергетики, а потім "зеленої", а атомна повинна бути недоторканою. І ніякої платні за відмову від генерації. Енергія – це товар, цінність і бізнес. "Зелені" виробники самі знайдуть куди направляти профіцитну для системи енергію, щоб не пропадала. Є купа міні-виробництв, де потрібна енергія. Зрештою, це посприяє створенню робочих місць в Україні, адже, щоб ви розуміли, навіть великі сонячні електростанції потребують для обслуговування лише кількох людей. Тобто, цей вид інвестицій робочі місця в Україні не створює.
Далі, держава не повинна у збиток для себе віддавати свої акумулюючи "зелені" потужності ГАЕС для обслуговування приватної "зеленої генерації". Державні ГАЕС – це акумулятори державного "Енергоатому". Крапка. Приватному "зеленому" бізнесу треба акумулювати енергію на піку? Ок, хай за це платить.
Енергобаланс – це також бізнес, і священна корова в ньому – державна безпека, а клієнт – споживач. А не так, як зараз, коли "священна корова" і учасник і клієнт – "зелений" бізнес, і все інше лише для нього і заради нього...
По материалам: https://blogs.pravda.com.ua/authors/chornovol/603619825b57d/